Перейти до основного вмісту

ДІЯ Львіщини влаштувала екскурсію для школярів до криївки «Крилатого» та родинного села Лемика

24/09/2018 - 15:46

22 вересня, у День партизанської Слави, активісти Національного руху «Державницька ініціатива Яроша» організували екскурсію по знакових місцях повстанської слави для учнів Львівського  міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту. Діти мали нагоду оглянути повстанську криївку, в якій працював та героїчно загинув один з ключових пропагандистів ОУН-УПА Іван Керницький, псевдо «Крилатий» та відвідати родинне село Миколи  Лемика, оунівця, який в знак протесту проти голодомору, що його чинив кремль в Україні, убив радянського посла в Галичині. Екскурс в минувшину для дітей провів історик та дослідник повстанського руху Тарас Шах.

 

Спочатку близько 30-ти майбутніх залізничників приїхали у село Гавареччина, що на Львівщині. Там, неподалік села, у лісі, розташована криївка районного провідника ОУН Бібереччини та пропагандиста УПА Івана Керницького, «Крилатого». Основною  сферою роботи повстанця було  ідеологічне просвітництво серед населення після окупації Радянським союзом Галичини у 40-вих роках. Зокрема, він  активно працював над зривом виборів до рад СРСР та УРСР.

З листопада 1946 року Іван Керницький переїхав у криївку поблизу Гавареччини Золочівського району.  Звідти повстанець  вів  активну пропагандиську роботу. Разом з ним пліч-о-пліч працювали: дружина Ганна, яка була також друкаркою, а також - охоронець Степан Кліщ, псевдо «Сірко».   Вранці, 17 лютого 1946 року «специ» Олеського спецпідрозділу МГБ оточили криївку.Повстанський сховок видав один з «істочніків» - так в архівах КДБ називали агентів, завербованих серед місцевого населення.

 «Завданням було взяти «Крилатого» живим. Він мав всі списки пропагандистів, членів УПА, тобто інформації, яка не мала права потрапити до рук «емгебістів». Коли «специ» 17 лютого 1946 року оточили криївку, «Крилатий» почав палити документи. Однак в криївці не вистачало повітря для вогню, документи не горіли. Він дав вказівку дружині та охоронцю відкривати люк  і здаватися. Коли ті відкрили люк - відбувся приплив свіжого повітря, почали горіти документи. «Емгебіси» побачили дим, зрозуміли що відбувається затягування часу і кинули у вентиляційний отвір газову гранату. Керницький був свідомим того, що може знепритомніти, попастися в руки ворога живим і застрелився з револьвера, щоб не видати під тортурами побратимів»,  - розповідає Тарас Шах.

Тіло повстанця «емгебісти» базслідно знищили, а дружину та охоронця депортували у Сибір. Була знищена й сама криївка. Однак нещодавно її відновили. Зараз там працює музей. Тож під час екскурсії діти мали можливість спуститися всередину та поринути в атмосферу повстанського руху Галичини.

Після відвідин криївки у Гавареччині учні також побували у Куровичах – родинному селі Миколи Лемика. Там споруджений меморіальний комплекс герою.

 

В 1932-33 рр. на Наддніпрянщині розгорнулося страшне лихо – голодомор. Більшовики винищували українців голодом. Щоб привернути увагу світу до цієї проблеми Організація українських націоналістів вирішила показово ліквідувати представника радянської влади в консульській установі радянської влади. У Львові консульська установа Радянського союзу функціонувала на вулиці Котляревського.

«Зголосилося багато добровольців, членів ОУН, але вибрали одного – Миколу Лемика. Він записався на прийом до консульства, зайшов в установу, йому намалювали портрет цілі. За легендою він мав прийшов. щоб отримати дозвіл для поїздки до сестри в радянську Україну. Його консул Олексій Майлов запитав, для чого він хоче їхати. Він відповів що в Радянській Україні дуже добре жити, а тут утісняють українців. Консул його запитав чи має той підтвердження, що в нього там сестра. Лемик відповів, що має листи. Запхав руку за пазуху, вийняв револьвер, двічі вистрелив у дипломата і здався поліції. Потім на суді він сказав, що вбив консула за те що Радянська влада голодом нищить його народ на Сході України», - зазначив Тарас Шах.

Миколу Лемика засудили до довічного ув’язнення (його не стратили, оскільки він скоїв злочин, будучи неповнолітнім). І хоча оунівцю вдалося втекти з тюрми у Сєдєльцах, коли німецька авіація розбомбила цю установу, все ж доля прирекла його загинути за Україну  Восени 1941 року Лемик  очолив східну похідну групу ОУН. У жовтні 1941-го року у Миргороді на Полтавщині його заарештували і розстріляли гестапівці.

«Наші діти мусять знати свою історію та національних героїв. Так сталося, що більшість нашої історії в нас свого часу вкрали, переписали, наших героїв зробили зрадниками, а катів народу возвеличили до героїв. Ми мусимо цю тенденцію змінювати. І власне тому у День партизанської Слави ми вирішили показати та розказати нашій молоді про своїх героїв, які віддали найцінніше – свою молодість, своє життя за національну ідею, за нас з вами. Тому ми надалі будемо проводити таку роботу з дітьми», -  зазначив координатор Національного руху «Державницька ініціатива Яроша» Валентин Середюк.

 

Джерело: ДІЯ Львівщини