Перейти до основного вмісту

Коли підіймаєш голову у небо, згадай тих, хто поклав своє життя заради тебе!

16/01/2018 - 12:23

16 січня День пам'яті захисників ДАП

Коли підіймаєш голову у небо, згадай тих, хто поклав своє життя заради тебе!

Народ живий, допоки жива його історична пам'ять. Кінчається пам'ять – кінчається нація, починається щось інше. Пам'ять ніколи не закінчується сама по собі, вона закінчується лише тоді, коли її прикінчують – убивають. Ми, українці, такі спраглі за минулим, історією, яку в нас постійно віднімали. Упродовж багатьох сторіч обрубували корені нашого минулого, і можна лише подивуватися, що, порубані, потоптані, понищені ми знову відроджувалися. І не переводилися в нас люди, що підтримували вогонь сердець – живили його своїм життям. Сьогодні, в ХХІ столітті таким живильним вогнем є люди, котрих нарекли незвичним для пересічного українця словом - «кіборги».

Ті, хто повернувся з аеропорту їм все ще важко говорити про те, свідками чого вони були. Це той емоційний згусток, який не відпускає. Забути це важко, викорінити з пам'яті – неможливо.

Згадує «кіборг» «Богема»: «Можна говорити і про генетичну пам'ять, і про багато інших речей, таких як козацький дух. Як кажуть, з такими людьми я б воював. Це – козаки. Це – дух. Це – надзвичайний внутрішній дух, коли люди потрапляють в страшні обставини, але не тікають, вони в певний момент відрікаються від усього, що є в мирному житті, і готові йти до перемоги навіть ціною власного життя» (Андрій Шараскін «Богема» «кіборг» ДАП. Із книги «АД 242». За оборону Донецького аеропорту нагороджений іменною зброєю, українським «Форт – 17»).

«Гатило» – Валерій Чоботар: «Кров має таку страшну, але дуже омиваючу властивість, вона омиває душу людини».

Пригадуєте, колись Донецький аеропорт сотні рейсів приймав, валізи, авіаквитки, реєстрація на рейси, когось зустрічали…Але в тому 2014, того місяця травня історія по-новому почала своє писання. На зламі двох світів. Перший постріл пролунав 26 травня 2014р. Туди наважилися піти не всі, але для добровольчих батальйонів брати участь у боях за Донецький аеропорт – це нагорода. Зараз там пустка- все понівечене і розбите. Будівля-фантом, що колись слугувала форпостом історичних подій, до якої були приковані тисячі, мільйони поглядів з усього світу.

Що було б якби вони «кіборги» не стали на захист ДАП ? Війна була б ближча і відчутніша. Свистало, літало, тхнуло б порохом. Та не допустили ближчої війни. Втримали! Вистояли!

Жарке, спекотне літо, мінлива осінь, холодна, пронизуюча вітрами зима… І поки ми спали спокійно, їхній сон, в кращому випадку тривав годин дві, а бувало і то менше. Пекучі рани, чорні від пороху руки, дрібні порізи. Але вони там, всі однією командою, об’єднані ідеєю до останнього тримали оборону. Цінним був кожен шматочок стіни, кожен метр укриття, кожне приміщення, бо ж у випадку поранення треба було рятувати життя в екстремальних умовах.

16 січня - День пам’яті захисників Донецького аеропорту. Важко писати навіть у теперішньому 2018, бо війна ще триває. Якісна сторона війни зараз – тягуча, кількісно – ми втратили багатьох. Все, що ми можемо знати про ДАП те, що встигли написати, зафільмувати, задокументувати журналісти, кінематографісти, волонтери і те, що розказують ті, хто вижив у тому пеклі палаючої лави. Спогади, оповідки, жарти – це вже історія народу, але особлива історія життя захисників ДАП. Ті, хто поклав життя в аеропорту не розкажуть як було там на війні, яку не ми розпочали, але ми її закінчимо. Нам залишається берегти пам'ять «кіборгів»- незламних, нескорених і таких спраглих Перемоги, котрі дивляться на нас із неба.

І щиро дякувати тим, хто вижив, бо вони змінили історію.

Назавжди в аеропорту: «Скельд» «Каспер» «Сєвєр» «Шахтар» «Жека» «Іван» Шешеня Вадим Здебський Іван Голота Юрій… та інші. («Книга пам’яті загиблих»)

Ріта Христюк